Роксолана Дудка
Роксолана Дудка – українська художниця, працює в царині живопису, скульптури, кераміки, мистецтва у публічному просторі, XR і партисипативних практик. Її твори знаходяться в колекції Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” (Київ), Національного музею українського народного декоративного мистецтва (Київ), Центру міжнародних культур “Сім’я” (Клайпеда, Литва), а також в приватних колекціях України, Польщі, Литви, Америки, Австралії, Північної Македонії, Франції, Китаю, Німеччини та Південної Кореї.
Попри всі можливості, що відкрилися українським митцям сьогодні, Роксолана залишилася вдома, аби боронити країну на культурному фронті: «Ох, яку б кар’єру можна було б побудувати зараз молодій художниці з України… резиденції, стипендії, гранти, весь “закордон” готовий надати простори для мистецтва та абсолютно всі ресурси … (зберегли б вони “свій настрій” і на майбутнє також… ).
Але є «зараз», є війна, є я, і десятки різних питань щодня, проблеми/завдання, які треба вирішувати… Тож я в Україні, лишаюся з близькими та рідними, з новими друзями та знайомими, що поруч. Ми всі зараз волонтери».
Від самого початку війни художниця взялася за мистецький проєкт, результати якого зараз можна побачити на вулицях Полтави: «Як художниця я захотіла реалізувати мистецький проєкт з мотивуючими постерами для моєї Полтави ще в перший тиждень повномасштабного вторгнення росії на територію УКРАЇНИ, під час війни, яка триває вже восьмий рік. Я обрала мистецтво як спосіб власної рефлексії на виклики сьогодення та власні внутрішні стани вже давно, а введений воєнний стан бентежив моє нутро, як ніщо раніше – я мала “виговоритися”!
Спочатку були чотири банери з моїми малюнками та цитатами, що весь час купчилися в моїй голові… Сьогодні вони розташовані вздовж центральної прохідної вулиці в Полтаві. Далі були сітілайти. Мій шок і розпач перших днів після 4 ранку 24 лютого 2022 швидко переросли в гнів і далі в завзяття, (як колись писав Олесь Гончар “… Енергії й завзяття було в неї більше, ніж сили в руках…”). Але я знайшла і сили в руках! Не тільки працювати в волонтерському штабі зранку до комендантської години і потім вдома, але і спробувати хоча б якось зарадити іншим, допомогти тим, хто не має ні сил, ні енергії, змоги та часу, бажання чи можливостей… допомогти мистецтвом!
Буквально одразу я отримала підтримку від місцевих підприємців із поліграфії та рекламних послуг – 38 сітілайтів були надруковані та розташовані по всій Полтаві. Головною особливістю цього проєкту є відсутність підпису автора цитати! Це зроблено з метою спонукати людей до освіченості та самопошуку, ідентифікації (зокрема, етнічної). Насправді, важливо “загуглити”, дізнатися історію фрази, цитати чи гасла, прочитати знайомі з дитинства вірші уже у зовсім іншому контексті, у зовсім новий час. Також, важливо! На сітілайтах і банерах немає мого імені, – бо цей проєкт не про мене. Це про кожного з нас, хто лишився в Україні і волонтерить/живе/ховається/виживає/ризикує життям/воює/допомагає/рятує та бореться, хто вимушений був поїхати закордон/інше місто/інше місце, хто живе закордоном, і хто підтримує Україну та українців в час неймовірного болю та фантастичної єдності!!!
Також я віддала декілька своїх робіт на різні платформи у вигляді NFT, всі кошти з продажу підуть на підтримку Збройних сил України. Мною створено серію стікерів (у колаборації з іншими полтавськими митцями), що доступні в десятку різних полтавських кав’ярень (уже за перші 2 тижні продажу наші стікери зібрали 37 тисяч гривень: на пошиття розвантажувальних жилетів, сумок під аптечки, взуття та інших конче необхідних речей для наших військовослужбовців). Багато чого відбувається щодня, але я намагаюся не забувати, що я художниця, також виходжу на зв’язок зі своїми студентами, стараюся підтримувати їх, (бо вести заняття в таких умовах просто неможливо). Життя продовжується, і кожен із нас зараз є творцем історії. Я безумовно вірю в нашу перемогу. Все буде Україна!»
Інтерв’ю взяла Євгенія Цаценко
Roxolana Dudka is a Ukrainian artist who works with painting, sculpture and ceramics, art in public space, XR, participatory practices. Her works are kept in the collection of the National Center of Folk Culture “Ivan Honchar Museum” (Kyiv), the National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art (Kyiv), the Center of International Cultures “Family” (Klaipeda, Lithuania), as well as in private collections in Ukraine, Poland, Lithuania, America, Australia, North Macedonia, France, China, Germany and South Korea.
Despite all the opportunities that have opened up for Ukrainian artists today, Roxolana stayed at home to defend the country on the cultural front: “Oh, what a career a young artist from Ukraine could build now … residences, scholarships, grants, the whole worldis ready to provide exhibition spaces and all the resources needed… (I hope such “mood” won`t vanish).
But there is “now”, there is a war, there is me and dozens of different issues every day, problems / tasks that need to be solved … Therefore, I am in Ukraine, I stay with my family, with new friends and acquaintances that are nearby. We are all volunteers now.”
From the very beginning of the war, the artist undertook an art project, which now can be seen on the streets of Poltava: “As an artist, I wanted to createan art project with motivating posters for my Poltava city back in the first week of russia’s full-scale invasion to the territory of Ukraine, during the war that is now in its eighth year. I have long chosen art as a way of my own reflection on the challenges of the present and my inner states. The introduction of martial law confused my gut like nothing before – I had to “speak out”!
Local printing companies and entrepreneurs who provided advertising services immediately supported me – 38 city lights were printed and located throughout Poltava. The main feature of this project is the absence of the signature of the author of the quote! This is done with the aim of encouraging people to self-search, self-identification (including ethnic). In fact, it is important to “google”, learn the history of a phrase, quote or slogan, read the verses familiar from childhood in a completely different context, in a completely new time. Also, important! City lights and banners do not have my name because this project is not about me. This is about each of us who stayed in Ukraine and volunteers / lives / hides / survives / risks their life / fights / helps / rescues and fights, who was forced to go abroad / another city / another place, who lives abroad and who supports Ukraine and Ukrainians during a time of incredible pain and fantastic unity!
I also donated several of my works to various NFT platforms, all the income from the sale will go to support the Armed Forces of Ukraine. I created a series of stickers (in a team with other artists from Poltava), which are available in many cafes in Poltava (during the first 2 weeks of sale our stickers have collected 37 thousand hryvnias. They were spent on tailoring vests, bags for first-aid kits, shoes and others necessary things for our military personnel). A lot happens every day, but I try not to forget that I am an artist, I also get in touch with my students, I try to support them (because it is simply impossible to conduct classes in such conditions). Life goes on and each of us is now a creator of history. I definitely believe in our victory. Everything will be Ukraine!”
Interviewed by Yevgeniya Tsatsenko