Дмитро Бур’ян

Дмитро Бур’ян – український графік і скульптор із Черкас. Митець прагнув служити з першого ж дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і нині боронить державу на південних кордонах. У своєму підрозділі він єдиний митець, але займатися творчістю на службі змоги не має, лише вряди-годи випадає нагода накинути просту замальовку автомата чи танку з пам’яті. Каже, що найкраща підтримка людей мистецтва на фронті – моральна, бо художники це «дуже емоційні люди». Далі пряма мова митця: «Мене ще раніше, як у чотирнадцятому році почалась війна, трохи обурювало, що дуже мало художників у своїй творчості співпереживали [країні] ще тоді. Акт агресії з Кримом, з Донбасом… Мені боліло, що в моєму оточенні це активно висвітлювало, загалом, з-десяток художників.

А зараз я бачу, що це вже відбувається масово. І живопису, і графічних малюнків створюється дуже багато, у різних стилістиках. І мене тішить, що всі нарешті співпереживають тому болю, який зараз нас охопив. Культура – це, у хорошому сенсі цього слова, пропаганда України. Раніше радянська влада розстрілювала письменників, художників, згадати хоча б, Бойчука, Зерова… І я розумію, що, якби зараз вони досягли своєї мети, захопили би більшу частину України, то це б усе відновилось, усі, хто якось належав до української культури, піддавались би теж таким тортурам. Ми бачимо вже на прикладі мирного населення, що історія повторюється. Усім відомо, що наша держава ставиться до культури за залишковим принципом. Приватні бізнеси й артгалереї вона підтримує більше, ніж художників – самодостатніх, оригінальних, молодих. Сподіваюсь, що ця ситуація зміниться».

Інтерв’ю взяв Діонисій Виноградів.