“Твори митців повинні говорити більше, ніж новини”

Як відбувся мистецький пленер, організований УКУ у співпраці з SaveCultureUA

Український Католицький Університет у співпраці з волонтерським рухом SaveCultureUA провели мистецький пленер, що тривав з 4 до 10 квітня. Участь у ньому взяли митці та мисткині, що були змушені тікати від війни до безпечніших регіонів. У межах пленеру митцям було надано приміщення-майстерні, полотна, інструменти, а також забезпечено проїзд і проживання, аби вони могли максимально зосередитися на творчості.

“Твори митців повинні говорити більше, ніж новини. Для країн, що вболівають за Україну та спостерігають за війною, мистецтво промовляє більше, ніж фотографія. На фото болісно дивитися, закриваються очі, а мистецтво дає можливість аналізувати глибоко. Тож навіть у часи війни митець повинен бути на своєму місці і, подібно журналісту, займатися висвітленням подій – лишень своїми засобами,” – так коментує важливість проведення пленеру навіть в сьогоднішніх реаліях його координаторка Уляна Креховець.

Голова ГО SaveCultureUA Петро Антип – митець, якого війна вже вдруге позбавляє домівки та творчої майстерні (2014 року – у Донбасі, 2022 – у Києві), – теж стверджує, що “музи не повинні мовчати навіть тоді, коли точиться війна”. Далі – пряма мова митця: “Мене тішить, що Український Католицький Університет разом із волонтерським рухом SaveCultureUA організували пленер для підтримки молодих і вже відомих митців. Завдяки цьому люди, котрі виїхали з території бойових дій, мали змогу трохи розслабитись психологічно та створити роботи на благо України. Адже, допоки жива культура, доти існує і держава”.

Пленер був покликаний не лише надати митцям тимчасовий прихисток і можливість відволіктись, але й стати середовищем, у якому б розвинулися і народилися одні з перших мистецьких висловлювань стосовно війни в Україні.

“Зараз ми живемо у дуже унікальний час для українського мистецтва, адже, якщо в останні роки ми швидше рефлексували на тенденції світового мистецтва, то зараз ми знаходимося у точці відліку, в епіцентрі подій. Художники, що залишились тут або виїхали за кордон, є першоджерелом і натхненням для всього мистецтва, яке формуватиметься в подальшому,” – говорить учасниця пленеру, художниця Вікторія Романчук.

Для Українського Католицького Університету подібний формат – не новий, оскільки керівник відділу розвитку Андрій Курочка вже неодноразово організовував мистецькі пленери в Україні та поза її межами в попередні роки. 

Цьогоріч захід також відбувся, навіть попри війну, і, за словами організаторів, “даний формат – експериментальний, він з’явився як відповідь на виклики часу”. Цей пленер був особливим, адже вперше об’єднав як професійних митців, наприклад, Альбіну Ялозу, Нікіта Цоя, Ольгу Зарембу, Катерину Зуб, Вікторію Романчук, Олексія Коношенко та Віталія Жердєва, так і молодих художників, а саме студентів Харківської державної академії дизайну і мистецтв, серед яких Святослав Немченко, Дарья Карнаухова, Катерина Лелеко, Олександра Вініченко, що приїхала з Маріуполя, а також Катерина Моцпан. Тут митцям вдалося дещо оговтатися від пережитого та віднайти відносний спокій.

“В перші тижні війни не хотілося нічого робити, я нічого не відчувала, крім жаху. Але потім, коли я переїхала до Львова, почала усвідомлювати, що відбувається, і якою саме буде моя відповідь на це,” – ділиться Дарья Карнаухова, студентка Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Хоча цьогорічний пленер, на відміну від попередніх, має назву і тематику, які продиктувало нам сьогодення, його учасники не були зобов’язані рефлексувати винятково на події війни: кожен міг висловлюватися на ту тему і у той спосіб, які вважав за потрібне.

Так, наприклад, художниця Катерина Зуб вирішила працювати із побаченими скульптурами дорогою з Харкова до Чернівців: “Я написала картини “Мати” і “Христос, що перемагає” – обидві зображають реальні скульптури, які я побачила, їдучи Кам’янцем-Подільським”. 

Інший учасник пленеру, Нікіта Цой, поділився, що також намагається наразі не заглиблюватися у тему війни та дещо відкласти творче осмислення останніх подій. “Звісно, те, що відбувається зараз, впливає на мою роботу, але я не хочу займатися копіюванням фотографій, що з’являються в інформаційному просторі, вдаватися до занадто сильної конкретики,” – говорить він.

Втім, деякі митці почали осмислювати події на папері ще з перших днів війни. Серед них Оля Заремба, яка створила серію замальовок на теми страху і тривоги, а також декілька чернеток портретів дітей, які пережили війну. На пленері художниці вдалося фіналізувати ці роботи.

Вікторія Романчук та Олексій Коношенко у своїй роботі також зафіксували переживання, пов’язані із останніми подіями в Україні. Їхній мультимедійний проєкт складається із чотирьох полотен, кожне з яких відповідає станам психіки, які проживали митці на різних етапах війни. За задумом авторів, живописна частина проєкту повинна поєднуватись із відеомаппінгом – уривками розмов людей, яких роз’єднала війна.

Впродовж пленеру кожен художник/-ця створив до чотирьох робіт, одну з яких залишив як дарунок УКУ, а інші пожертвував на благодійний аукціон, що відбудеться незабаром. Виручені кошти з продажу робіт учасників/-ниць пленеру буде спрямовано на підтримку студентської спільноти УКУ.

Євгенія Цаценко

Фото: Олександр Урбан, Юрко Карук