Олександр Бондаренко

Олександр Бондаренко — маріупольський живописець, працює в царині геометричної абстракції.Член НСХУ (з 1988), один із членів маріупольського творчого об’єднання “Харбарбонд”, учасник українських і міжнародних виставок.Війна, за словами митця, почалася для нього настільки неочікувано, що він навіть не встиг зорієнтуватися та зрозуміти, що на нього чекатиме. Спочатку було важко суто психологічно: добу він читав усі новини і не міг у них повірити, усе здавалося нереальним. Після 2 березня місто було знеструмлене, зник мобільний зв’язок, опалення. Стояли морози. Ще за кілька днів зникла вода, а потім і газ. Людей рятувало джерело поблизу і багаття у дворі. У такій обстановці минуло 2 тижні.

Далі пряма мова Олександра Бондаренка: “Якось ми помітили, що машини цілими колонами їдуть у бік виїзду з міста і не повертаються назад. Оскільки транспорту у нас немає, ми з моєю вагітною донькою вийшли на дорогу та голосували. Нам дуже пощастило, і нас підібрав Андрій із селища Ялта, на своєму мікроавтобусі він довіз нас по дорозі до Бердянська. Там ми дізналися, що є автобуси Червоного хреста до Запоріжжя, куди нам вдалося сісти.Попереду був важкий шлях до Запоріжжя колоною з більш ніж 15 автобусів і легкових автомобілів, дорога зайняла майже 12 годин. На нашому шляху військами рф із градів було обстріляно автомобілі мирних біженців, ми дивом не потрапили під обстріл. Наступного дня із Запоріжжя ми перебралися до Дніпра і вже були у відносній безпеці. Там я зміг зв’язатися з друзями та колегами, які покинули повністю знищене місто. З тими, хто не виїхав із Маріуполя, зв’язку немає й досі.Моя квартира-майстерня на 9-му, останньому поверсі, зрозуміло, що працювати я вже не міг, хоча буквально за кілька днів до початку війни все було готове (підрамники, полотно, фарби, ескізи) до реалізації мого нового проєкту. Коли ми були в Запоріжжі, друзі надіслали мені фото моєї квартири. Того самого дня, коли я покинув Маріуполь, у дах моєї квартири-майстерні прилетіла ракета, пробила дах, але не розірвалася і досі лежить на моїй кухні, інакше б сталася пожежа, і всі мої праці за 50 років творчої діяльності згоріли б.Хотілося б показати фото моєї квартири-майстерні, що постраждала від обстрілу, а також ескізи мого нового проєкту, котрий я все ж не полишаю надії реалізувати тут, у Дніпрі.”

На світлинах — квартира-майстерня, постраждала в результаті попадання ракети, а також ескізи нового проєкту митця.

Інтерв’ю взяла Марина Стрельцова