Павло Бестужев

Павло Бестужев, український медіа-художник, ілюстратор і дизайнер візуальних комунікацій з Києва. Співзасновник co.lab community. У перші години вторгнення через велику загрозу обстрілів Києва художник разом із родиною був змушений залишити свій дім без будь-яких речей, крім документів і домашньої тварини. Більше тижня Павло перебуває поряд з Васильковом, який піддається обстрілам щогодини. Художник навчився розрізняти українські та ворожі винищувачі та хвилюється, чи не прилетить останній до його подвір’я. Павло живе постійною тривогою за дитину, дружину, племінницю з невісткою та батьків,… коли між сидінням у підвалі та будинком існують лише страшні новини і постійні думки про подорож далі на Захід. Далі пряма мова митця: “5:30, 24 лютого – це нова точка відліку, коли ти вже не знаєш, який сьогодні день, коли вся твоя постійна рутина зникає і ти лише відраховуєш час, спираєшся на віру у світле майбутнє. Все як дурний сон, ще й досі є бажання прокинутись і знов повернутись до нормального життя. Найважче рішення – розділитись з родиною. Я ніколи не розлучався з донькою більше, ніж на 10 днів, а тепер вже понад три тижні я не можу обійняти її і поцілувати перед сном. Але знаю, що вона в безпеці, зараз так правильно. Наразі я живу у дуже скромних умовах. Як то кажуть, ми повернулись з 21 сторіччя до середини 20, коли треба піч розпалити і воду носити, коли на забезпечення побуту йде більша частина твого дня. Творчості немає – наче щось всередині зламалось, постійно намагаюсь спрямувати свої емоції в створення нових робіт, але, мабуть, ще не час їм з’явитися. Може, трошки згодом я створю цикл, присвячений цим подіям, але це буде згодом. Зараз сили є лише на волонтерство, хакерські атаки сайтів і підтримку для моєї робочої команди, яка зараз в різних українських містах та інших країнах. Але я вірю, що скоро ми всі повернемось до тих справ, які нас роблять саме тими, хто ми є”.

Інтерв’ю взяла Євгенія Цаценко